АртПоле: Перші враження

Якщо коротко –  жити можна. Тобто тут цілком можна  жити – розслаблено або творчо, як кому більше до вподоби.  Погода сприяє, щоправда, вдень спекотно – кажуть, сьогодні було вдень 36 С, тож змусила себе вибратись із Верхньої Букатинки*, у якій гостинно замешкала, тільки ото зараз – в інтернет**.

Протягом дня відбуваються майстер класи на кожен смак –  хоч ліпи коників, чи валяй із повсті хатку, чи витинанки з Бєловим, чи ще всякого майстрування на кожному шляху собі знайдеш. Ближче до вечора  почнуться танцювальні майстер класи. А зараз полем роз’їжджає відкрита фура із співцями-аматорами. У Верхнй  Букатинці теж майстер класів вистачає. Ех, зараз Агіца Бо-Гі там ліпить із дівчатами з утилю красу всяку, а я тут…. Ну але журналістське сумління кличе подати хоч мінімальну суб’єктивну інформацію. Інтерв’ю буду розшифровувати вже по приїзді. Бо поговорити тут є з ким.

Так от, як на мій  смак, ідея зібрати фест на тиждень – дуже вдала. Думаю, багатьом зараз кайфово тут. Навряд чи це можна назвати заявленим «перетворенням простору», але якісь імпровізації у різноманітних сферах діяльності виникають, і що найприємніше – вони з’являються спонтанно. Мандруючи полем, ти скоріш за все набредеш на щось, чим можна себе зайняти і розбурхати своє натхнення – якщо воно, звичайно, є.

Щодо мистецької програми – я поки що вишу на театрі. Чеський циганський театр «Лишень» вчора показав високий клас талановитого переродження традиційного мистецтва. Театр тіней зі Львова уже два вечори підряд дає вистави, щоразу з незмінним успіхом і дедалі більше залучаючи до них глядачів.

І про побут. Їжа  у місцевій їдальні, кажуть, неїстівна, мені вона на вигляд здалась не апетитною, тож не можу підтвердити або спростувати. Утім, варіантів харчування вистачає – хоч готуй сам на багатті, а ні – місцеві одразу за територією фестивалю повідкривали купу точок  з їдлом.  Душ фірмовий – холодний і такої.. гм.. вигадливої конструкції. Хто був – знає, іншим – не псуватиму перше враження. 
 

  *Верхня Буктинка – частина фестивальної території, обжита людьми, об’єднаними навколо Олексія Альошкіна, і далі – одним навколо одного.  Це львівській театр тіней, «Мокша», «Йорий Клоц», скульптори, фотографи… Вигадливо оформлена яскравою інсталяцією, для  мешканців  характерне бажання, готовність і можливість творити мистецтво тут і зараз, відкритість, свобода від рамок і умовностей.

  **Як обіцяла –  чесно рекламую Київстар, який надав вихід в інтернет , а для преси – ще й безкоштовний.